1. «Я вирішив» Вечір, кухня, розмова, яка починалася спокійно. Потім звучить одна фраза, сказана недбало, майже мимохідь, і щось усередині вас стискається. У грудях стає гаряче. Ви відповідаєте швидко й точно, туди, де найболючіше. Ви навіть встигаєте помітити, як у людини навпроти змінюється обличчя. За годину ви лежите в темряві й думаєте: «Я не мав цього казати». Звичайна думка. Нічого особливого. Кожен із нас вимовляв її сотні разів. Але затримаймося на ній і подивімося,

Случай из практики. Имя пациента и часть обстоятельств изменены. Олексій вибачився за своє запитання ще до того, як його поставив. — У мене дивний запит, — сказав він. — Він радше з царини містики. Так говорять дорослі чоловіки, заздалегідь відмежовуючись від власних слів: якщо співрозмовник скривиться, завжди можна вдати, що й сам не сприймав цього серйозно. — Тим цікавіше, — відповів я. — Розповідайте. — У моєму житті було два справді серйозних романи. І обидві жінки — Скор

Більшість людей, які приходять до медитації, йоги або «роботи над собою», насправді займаються одним із двох. Але рідко розуміють, чим саме — і чому це має значення. Перше — особистісне зростання. Воно працює всередині системи розрізнень: є краще і гірше, сильніше і слабше, більш усвідомлено і менш. Саме ця система задає напрямок руху — і вона ніколи не ставиться під сумнів. Ми вдосконалюємо особистість, не питаючи, що таке особистість. Друге — духовний розвиток. Він змінює

Емпатія — це не окрема властивість, компетенція чи навичка, якою можна оволодіти як певною технікою. Це інтегрований стан свідомості й особистості, що включає тілесну чутливість до стану іншого, емоційний відгук, здатність розуміти його внутрішній світ, розрізняти власні й чужі переживання, визнавати іншого самостійним суб'єктом, враховувати наслідки своїх дій, зберігати відповідальність і внутрішньо обмежувати можливість завдання шкоди. У цьому сенсі емпатія є не свідомо вми

Клінічний розбір серіалу «Half Man» Річарда Ґадда Цей текст — не рецензія. Про те, чи добрий серіал «Half Man» Річарда Ґадда як кіно, написано достатньо. Мене він зачепив іншим: це рідкісний випадок, коли драматургія з майже документальною точністю відтворює психічну механіку, яку я роками спостерігаю в роботі з клієнтами. Механіку симбіотичного зв'язку — стосунків, у яких двоє людей непомітно для себе стають половинами однієї системи. Я розбиратиму серіал як психолог, але пи

Відповідь на статтю Джордана Голла «The Coming Great Transition v 2.0» Пролог. Цифровий концтабір з відчиненими воротами Еріх Фромм описував «втечу від свободи» як концтабір, у якому є вихід. Людина не замкнена насильно — вона сама зачиняє за собою двері, бо всередині спокійніше. Надворі — тривога, відповідальність, невизначеність. Всередині — порядок, сенс, належність. І більшість обирала всередині. Найближчі десятиліття створять щось принципово інше. Не концтабір з виходом