1. «Я вирішив» Вечір, кухня, розмова, яка починалася спокійно. Потім звучить одна фраза, сказана недбало, майже мимохідь, і щось усередині вас стискається. У грудях стає гаряче. Ви відповідаєте швидко й точно, туди, де найболючіше. Ви навіть встигаєте помітити, як у людини навпроти змінюється обличчя. За годину ви лежите в темряві й думаєте: «Я не мав цього казати». Звичайна думка. Нічого особливого. Кожен із нас вимовляв її сотні разів. Але затримаймося на ній і подивімося,

Більшість людей, які приходять до медитації, йоги або «роботи над собою», насправді займаються одним із двох. Але рідко розуміють, чим саме — і чому це має значення. Перше — особистісне зростання. Воно працює всередині системи розрізнень: є краще і гірше, сильніше і слабше, більш усвідомлено і менш. Саме ця система задає напрямок руху — і вона ніколи не ставиться під сумнів. Ми вдосконалюємо особистість, не питаючи, що таке особистість. Друге — духовний розвиток. Він змінює

Емпатія — це не окрема властивість, компетенція чи навичка, якою можна оволодіти як певною технікою. Це інтегрований стан свідомості й особистості, що включає тілесну чутливість до стану іншого, емоційний відгук, здатність розуміти його внутрішній світ, розрізняти власні й чужі переживання, визнавати іншого самостійним суб'єктом, враховувати наслідки своїх дій, зберігати відповідальність і внутрішньо обмежувати можливість завдання шкоди. У цьому сенсі емпатія є не свідомо вми

Клінічний розбір серіалу «Half Man» Річарда Ґадда Цей текст — не рецензія. Про те, чи добрий серіал «Half Man» Річарда Ґадда як кіно, написано достатньо. Мене він зачепив іншим: це рідкісний випадок, коли драматургія з майже документальною точністю відтворює психічну механіку, яку я роками спостерігаю в роботі з клієнтами. Механіку симбіотичного зв'язку — стосунків, у яких двоє людей непомітно для себе стають половинами однієї системи. Я розбиратиму серіал як психолог, але пи

Відповідь на статтю Джордана Голла «The Coming Great Transition v 2.0» Пролог. Цифровий концтабір з відчиненими воротами Еріх Фромм описував «втечу від свободи» як концтабір, у якому є вихід. Людина не замкнена насильно — вона сама зачиняє за собою двері, бо всередині спокійніше. Надворі — тривога, відповідальність, невизначеність. Всередині — порядок, сенс, належність. І більшість обирала всередині. Найближчі десятиліття створять щось принципово інше. Не концтабір з виходом

Якщо в першій частині ми розглядали сексуальність як один із найточніших способів побачити, що людина робить зі своїм внутрішнім напруженням, то тепер необхідно зробити наступний крок. Адже сексуальність може бути не лише примітивним способом розрядки, не лише формою компенсації чи інструментом стабілізації тривоги — але й одним із найскладніших шляхів роботи зі збудженням, увагою та станом свідомості. Саме тут починається тонша і небезпечніша територія теми. Те, що на ниж