Це друга частина тексту «Коли жертва стає владою». У першій я намагався показати, що щирість страждання не виключає його маніпулятивної функції: людина може по-справжньому страждати і водночас, сама того не помічаючи, керувати через своє страждання іншим. Я запропонував назвати це жертовною владою. Ще я розвів три явища, які масова психологія зазвичай змішує: фактичну віктимізацію (те, що з людиною зробили), жертовну ідентичність (те, якою вона стала себе через це бачити) і ф

Часть 1 и 4. Искренняя жертвенность как форма власти Частина 1 з 4. Щира жертовність як форма влади. Цей текст виходить у чотирьох частинах. Він виріс із питання, яке давно мене не відпускає: чому людина, розставшись із руйнівними стосунками і навіть пройшовши терапію, часом продовжує психологічно жити всередині них? У першій частині йтиметься про те, як популярна психологія непомітно перетворилася на моральний суд, про те, чи може щира жертовність бути формою влади, і про те

1. «Я вирішив» Вечір, кухня, розмова, яка починалася спокійно. Потім звучить одна фраза, сказана недбало, майже мимохідь, і щось усередині вас стискається. У грудях стає гаряче. Ви відповідаєте швидко й точно, туди, де найболючіше. Ви навіть встигаєте помітити, як у людини навпроти змінюється обличчя. За годину ви лежите в темряві й думаєте: «Я не мав цього казати». Звичайна думка. Нічого особливого. Кожен із нас вимовляв її сотні разів. Але затримаймося на ній і подивімося,